Стишок)
Щоразу, коли закриваю я очі,
Поринувши в темінь спокусливих днів,
Лишаюсь, як завжди, один серед ночі
У світі неправильних снів.
Зостатись я хочу там, серед ночі,
Залишити цей нормований світ.
Нехай покриває роса мої очі,
Та я не здолаю караючий гніт.
Ярмо душить горло, не в силах кричати,
Щоб враз зупинити страшне буття,
Ніхто не почує — усім наплювати,
Занадто зайняті своїм життям.
Кому яке діло до гілочки з листям,
Яку надламали, спинили життя.
Не бачить ніхто з гілки користі,
То ж треба жбурнути ту гілку в сміття.
Обсудить у себя
0
Поринувши в темінь спокусливих днів,
Лишаюсь, як завжди, один серед ночі
У світі неправильних снів.
Зостатись я хочу там, серед ночі,
Залишити цей нормований світ.
Нехай покриває роса мої очі,
Та я не здолаю караючий гніт.
Ярмо душить горло, не в силах кричати,
Щоб враз зупинити страшне буття,
Ніхто не почує — усім наплювати,
Занадто зайняті своїм життям.
Кому яке діло до гілочки з листям,
Яку надламали, спинили життя.
Не бачить ніхто з гілки користі,
То ж треба жбурнути ту гілку в сміття.
