Стишок)

Щоразу, коли закриваю я очі, 
Поринувши в темінь спокусливих днів, 
Лишаюсь, як завжди, один серед ночі 
У світі неправильних снів.

Зостатись я хочу там, серед ночі, 
Залишити цей нормований світ. 
Нехай покриває роса мої очі, 
Та я не здолаю караючий гніт. 

Ярмо душить горло, не в силах кричати, 
Щоб враз зупинити страшне буття, 
Ніхто не почує — усім наплювати, 
Занадто зайняті своїм життям. 

Кому яке діло до гілочки з листям, 
Яку надламали, спинили життя. 
Не бачить ніхто з гілки користі, 
То ж треба жбурнути ту гілку в сміття.
Обсудить у себя 0
Комментарии (0)
Чтобы комментировать надо зарегистрироваться или если вы уже регистрировались войти в свой аккаунт.

Войти через социальные сети:

Я в клубах
Путешествия Пользователь клуба
Новости всего мира Пользователь клуба
все 0 Мои друзья